Тема:      “ Нехай злітають до небес пісні мого народу!”

Мета: Закріпити і збагатити знання учнів про    значення музики в житті, етнічній, духовній та культурній спадщині українців.

Удосконалювати  вокально-хорову виконавську майстерність учнів.

Виховувати естетичне ставлення та пошану до національної музичної  спадщини,розвивати пiзнавальний iнтерес до неї.

Тип уроку:      узагальнення теми.

Форма уроку:         урок - конкурс

Обладнання:          аудіоапаратура, фортепіано,плакат з написом: “Наша пісня, наша дума не вмре,не загине. От де, люди , от де слава – слава України.”

(Т.Г. Шевченко)  

Хід уроку

На урок запрошені гості вчителі, батьки. Приміщення прикрашене плакатом,вишитими рушниками,калиною та ін. Обираємо журі серед гостей.

Учитель: (на фоні звучання українських троїстих музик).

        Дорогі діти , шановні гості! Сьогодні наш урок музики незвичайний. Це підсумковий урок - конкурс , який присвячується українськiй    пісні – неоцiненному скарбу  українського народу .

        Українська народна пісня…Лірична і жартівлива, героїчна і чумацька … Скільки їх неповторних,щімких і піднесених ми співали і слухали протягом семестру.

           Видатний російський композитор Петро Ілліч Чайковський говорив: “ Є щасливо обдаровані натури … і щасливо обдаровані народи . Я бачив такий народ-музикант – це  українці.”

З давніх часів дійшла до нас легенда про українську пісню.

Учень виразно читає.

… Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання,німці – дисципліну і порядок, точність і пунктуальність.

Діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі. Італійці одержали хист до музики…

         Обдарувавши всіх, Господь Бог підвівся з трону і побачив у куточку дівчину. . Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою,а на голові багряний віночок з калини.

• Чого ти плачеш? - запитав Господь .
• Я - Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові, від пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
• Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти уже роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина вже хотіла йти, та Господь, піднявши правицю, зупинив її:

• Є у мене неоцiненний скарб, який уславить тебе і народ твій на увесь світ. Це - пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Ось з того часу український народ знаходить собі втіху  і в горі, і в радощах – в пісні.

Учні виконують хором українську народну пісню “На вулиці скрипка грає”

Відповідають на запитання, до якого жанру належить ця пісня?(жартівливі, сатиричні).

Учитель: Видатний український письменник і педагог В. О. Сухомлинський вважав, що саме українська пісня розкриває красу душі народу, пробуджує яскраву уяву про його далеку минувшину, одвічні прагнення і сподівання. Послухайте казку - легенду ,яку написав письменник.

Учениця виразно читає.

Пісню нікому не вбити

В Країні Зелених Луків жив веселий народ – співун. Він вирощував хліб і співав пісень.У кожного жителя була маленька сопілочка.

               (звучить пісня “Ой у лузі червона калина”)

Та ось в Країну Зелених Луків відкілясь прийшов Живоїд – Ненависник радостi.  Як тільки хто заспіває чи заграє на сопілці, він підкрадається, хапає пісню - і в рот. Ось чому прозвали його живоїдом. Залишилася у Країні Зелених Луків лише одна сопілка – маленький хлопчик закопав її в землю і пошепки сказав:

• Помовч, і ми з тобою переможемо Живоїда.

Усе  мовчить у Країні Зелених Луків. Радіє  Живоїд – Ненависник Радості. І сонечко не сяє…(звучить жвава українська мелодія у виконанні троїстих музик)

      Раптом  там , де хлопчик зарив сопілку, зазеленіла,заколосилася пшениця, заспівали колоски, як сопілки. Співає земля, співає небо, співає вся Країна Зелених Луків. Зраділи люди,вирізали собі нові сопілочки і заграли .А Живоїд – Ненависник Радості лежав на  осонні, об’ївшись пісень. Почув, як усе співає, і лопнув від злості.                                                                           

     Ансамбль дівчаток виконує пісню Я.Степового на слова Т. Шевченка “Зоре моя вечірняя”.

     Діти відповідають на запитання, до якого типу належить ця пісня? (професійна в народному дусі); які загальні риси притаманні українській музиці? (наспівність, ліричність, мелодійність, чуттєвість, емоційність, виразність).

Учитель: В народі кажуть, що українець  співає цілий рік і цілий вік. Бог так нам дав. І були часи, коли на Вкраїні панували “Живоїди” -  було заборонено мову, письмо. До нашої культури прищеплювали те, що їй зроду- віку невластиве. Але наша нація вижила, збереглася. І чи не завдяки тому пісенному вінку, яким вквітчалась Україна, єдина держава у світі, яка має таку багату пісенну спадщину.

Учні підготували і по черзі зачитують вірші:

1-й учень                       Україна моя починається

                                        Там, де доля моя усміхається.

                                         І ,як пісня,як спів солов’їний ,

                                         Не кінчається Україна.

2-й учень                            У кожнім місті, в кожному селі

                                            Живе вкраїнська пісня мелодійна.

                                             Вона – як квіти рідної землі.

                                             Вона - як щира усмішка дитини.

3 –й учень                            Бентежна, яснозора,калинова,

                                              Не випита, не вибрана до дна,

                                              Народна пісня – світла серця мова,

                                               Бринить, немов невидима струна.

Ансамбль хлопчиків виконує українську народну пісню “Засвіт встали козаченьки.”

Учитель: До якого жанру належить ця пісня? (історичні пісні),

Кого вважають автором цієї пісні.? (Марусю Чурай)

Учні (за бажанням) виконують пісні , які вони вивчали на протязі семестру (соло, дуетом, тріо).

Учитель: Діти, мені дуже приємно, що сьогодні  ви так гарно виконували українські пісні. Від щирого серця хочу подякувати усім: і виконавцям, і слухачам. Не дивно, що саме наші , українські діти, найгарніші, найрозумніші і найталановитіші.

          А зараз наше журі підведе підсумки конкурсу і оголосить переможців.

Журі оголошує переможців  і нагороджує їх підготовленими грамотами та призами (українські традиційні солодощі, бублики, кутя). 

Учитель: Дорогі друзі, минатимуть роки, хтось подорослішає, хтось постаріє, але наша рідна пісня ніколи не покидатиме вас. Вона звучатиме у хвилини радості, смутку, в години невдач і перемог. Пам’ятайте, що наша пісня – справжнісінький  дорогоцінний скарб,який варто зберегти і передати майбутнім поколінням.

Звучить пісня “Ще не вмерла Україна” М. Вербицького на слова  П.Чубинського.

Всі разом співають її (стоячи).